Зараз ми з вами чули євангельське оповідання, яке зміцнює нас в надії - найбільшій християнській чесноті, про яку ми молимося, щоб Господь завжди зміцнював її в наших серцях.Без надії неможливо жити християнину, бо надія на Бога - це той рятівний якір, який утримує нас від необдуманих вчинків, від відчаю і від гріхів.
Часто в житті буває така ситуація, що, здається, все пропало! Особливо це пов'язано з різними бідами, які нас відвідують. Це пов'язано з хворобою наших близьких, зі смертю наших близьких. Це пов'язано з тяжким матеріальним становищем. Це пов'язано з поганими відношенням в родині, коли бувають страшні сварки. Це пов'язано з нашими дітьми, коли вони поводяться зовсім не так, як нам хотілося б і ми відчуваємо, що пропадає їх життя, а ми зробити нічого не можемо. Та й неможливо перелічити всіх тих життєвих ситуацій, в яких здається, вже нема на що сподіватися і все пропало. Що робити,хіба тільки піддатися розпачу і невтішному горю.
Багато з нас переживали і переживають такі життєві ситуації. Але ось сьогодні тільки що ми з вами чули Святе Євангеліє, яке вселяє в наші душі надію, дає нашому життю рятівну опору. Ісус Христос, -розповідається в сьогоднішньому євангельському читанні, - зустрічає похоронну процесію. Несуть молодого юнака, а над ним невтішно плаче його мати, яка до того ж вдова. Її горе - можна зрозуміти і зараз, а тоді це було ще страшнішим. Тому що жінка, яка не має чоловіка, вдова, всю свою надію, всю свою життєву опору покладала на свого єдиного сина, і цей син помер,а вона його ховає. - Усе! Нема на що більше сподіватися їй в її житті,немає на кого більше спертися. Що далі буде з її життям? - І тому вона нестримно плаче.
До неї підходить Господь і каже: «Не плач!» - Євангеліє розповідає, що Господь змилосердився над нею і втішає її, кажучи: «Не плач!» - Це не просто слова. Церква Христова втішає нас постійно, кажучи і нам з вами, щоб ми в важких життєвих ситуаціях не сумували. Церква і нам зараз говорить про те, що нам слід більше плакати над своїми власними гріхами, їх оплакувати, в них каятися, і всередині себе своє життя змінювати, душу свою очищати . Каже нам це Церква, але часто ми сприймаємо це просто за слова, не бачачи в них рятівного сенсу, їх рятівної дії.
І ось, Господь говорить цій жінці: «Не плач!» - Від цих слів вдова ще не втішилася. А далі Він бере за руку її мертвого сина і повертає йому життя. Він воскрешає її сина. Робить чудо! Бог, Який - творець життя, знову повертає людині життя. І те, що здавалося неможливим ні для кого, стає можливим: син оживає! Народ радіє і каже: «великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій!» - Здійснюється чудо.
Дорогі брати і сестри! Церква Христова постійно здійснює таке чудо з душами людей,які звертаються до Господа. Коли людина ніде вже не може знайти потіхи і розради, вона знаходить її в Церкві Христовій. Коли людина ні на що вже не може сподіватися, вона отримує надію в Бозі. І кожен з нас на своєму життєвим досвіді - досвіді віруючої людини - випробував, як буває, коли нашої душі торкається, як промінь світла, благодать Господня. Як розсіюється наша зневіра,як Господь з нами самими , з нашими рідними і близькими робить чудеса. Скільки людей, які, здавалося, зовсім духовно мертві і не хочуть знати Бога, не хочуть знати в своєму житті заповідей Божих, і душі їх перебувають у темряві, нині відроджені Господом і знаходять для себе віру. Вони пізнають радість життя і починають жити по заповідях Божих, каються в своїх гріхах, змінюються і виправляються.
А ми самі - хіба не відчуваємо на собі наскільки легше і краще нам буває, коли ми зі своїм горем приходимо в храм Божий, коли ми зі сльозами підносимо свої молитви до Господа? Хіба ми не відчуваємо, йдучи з храму Божого, що диво здійснилося і з нашою душею?
Бог знає все, Бог знає наші біди, наші нещастя. Ні на одного з нас Бог не поклає більшого хреста, ніж ми можемо винести. І Господь допомагає кожній людині, хто щиро звертається до Нього з молитвою. Господь влаштовує для нього такі життєві обставини, що здавалося б, з безвихідного становища, вихід знаходиться. Господь допомагає нам пережити найтяжчі і страшні хвилини нашого життя. Тобто ,якщо ми будемо разом з Богом, якщо Бог буде в нашому серці, якщо ми будемо пам'ятати про Нього і відчувати Його, нам тоді ніщо не страшно!
Тут треба,ще сказати слідуюче.Бувають випадки,коли нізвідки помочі немає,тільки від Бога.Людина починає їздити по церквах,монастирях-шукає порятунку.Нічого не допомагає.В чому причина?Причина в тому,що шукати в церкві найперше треба очищення гріхів,а не їздити по Цервах,поїздки нічого не дадуть.На городі бурян,з якого би ми боку на приходили на город,скільки би разів не обходили город, бурян не пропаде і на городі нічого не вродить,якщо той бурян не прополоти. Так і з поїздками по церквах,це тільки лишня трата часу,здоровя і грошей.Хіба в інших церквах не таке саме Причастя,не ті самі ікони-образи.
Дорогі брати і сестри! Господь Ісус Христос прийшов у світ і став Людиною, щоб жоден з віруючих в Нього, не згинули, але мали життя вічне (Ін. 3, 16). Він проповідував не тільки словами навчаючи людей Царства Божого, але творив чудеса. І наші душі жадають чуда. І ми бажаємо, щоб Господь воскресив і наші душі, що вмирають в гріхах. Ми бажаємо, щоб Господь привів до святого, доброго, чистого життя наших дітей, наших рідних і наших близьких. І ми бажаємо, щоб в нашому житті панувала любов і повага. Щоб ми були милосердними один до одного, співчутливими, прощали один одному гріхи. Щоб наше життя нас духовно радувало, щоб ми перебували в тій християнської любові, яку проповідував Господь ...
Ми бажаємо цього, але наших сил втілити це – буває замало. Але є благодать Духа Святого, яку Господь дає нам в Церкві Святій. І нині, зібравшись в храм Божий, почувши євангельське оповідання про чудо, вчинене Господом, Який допоміг зовсім невтішній вдові, будемо молитися, щоб і нам Господь, в нашому житті, завжди дарував Надію. Щоб ми завжди в своєму житті мали опору на Святу Церкву і пам'ятали завжди, що Господь буде з нами в усі дні до кінця віку.Амінь.
