Головна » Статті » Мої статті

Проповідь на 10-ту неділю після П'ятидесятниці.
            Сьогодні у 10-ту неділю після П’ятидесятниці ми з вами дорогі брати і сестри чули розповідь євангеліста Матвія, про одного біснуватого юнака якого злий дух часто кидав у вогонь і у воду, що спричиняло страшні наслідки як для цього юнака так і для його сім’ї. Батькам було важко весь час доглядати за своїм сином, тому що вони змушені були ще й працювати. Як і кожним батькам так само і цим євангельським важко бачити ці страждання, ці муки душевні та тілесні які терпить їх єдиний син біля котрого вони надіялися дожити останні роки свого життя. 

           Як багато коштів вони витратили на лікарів, щоб повернути здоров’я своєму синові, але не знайшлося лікаря який би зміг допомогти цьому нещасному юнакові. Батьки вже майже втратили надію на те, що хтось зможе допомогти їхньому синові. Але якось випадково вони почули, що в країні є пророк, який зможе допомогти їхньому синові. Батьки спершу, як розповідає нам євангелист Матвій звернулися до його учнів тобто апостолів та апостоли не змогли зарадити горю нещасних батьків, юнака і дальше продовжував мучити диявол. Тоді побачивши всю безвихідь свого становища цей нещасний вбитий горем батько використовує останню надію, впавши на коліна з великим горем і смутком зі сльозами на очах звертається до самого Ісуса Христа: «Господи допоможи моєму синові бо страшний біс мучить його. Я звертався до Твоїх учнів, але вони не змогли його вигнати». Ісус же відповідаючи сказав: «О роде невірний і розбещений доки буду ще з вами доки терпітиму вас? Приведіть його сюди». Юнака було приведено до Ісуса Христа. І як ми вже чули дорогі браття і сестри Ісус заборонив нечистому духові і в той же час юнак став здоровим. Через деякий час коли Ісус був із своїми учнями на самоті, ті Його запитали: «Чому ми не змогли його вигнати. Відповів же їм Ісус кажучи: «Через вашу малу віру, бо якби ви мали віру, як зерно гірчиці то сказали б цій горі пересунься і вона б пересунулась. Цей рід лукавих можна вигнати тільки молитвою та постом» (Мф.17.21).

            Що ж повчального подає нам дорогі брати і сестри ця євангельська історія? Давайте спробуємо порівняти віру сучасних людей і віру тих людей про яких розповідає нам сьогоднішнє євангліє і нажаль ми змушені констатувати той факт, що порівнювати нічого, наша віра досить сильно поступається. Візьмімо хоча б того батька із якою твердою вірою він звертається до Христа про допомогу, але чи ми робимо так само як цей євангельський батько? Чи ми приходимо до Христа? Ні ми біжимо до різних цілителів, екстрасенсів, та інших псевдо лікарів, які збагачуються на нашій біді, а коли бачимо, що ніякі знахарі та ворожбити чи як тепер їх називають екстрасенси нам не допомагають тоді ми вже згадуємо про Бога. Ой як гарно колись говорили наші предки: «Як тривога то до Бога, а як по тривозі то вже нетреба Бозі». Але пам’ятаймо мої дорогі у Христі брати і сестри, що без Бога ми нічого не варті і тут доречним буде нагадати ще одну стародавню українську народну мудрість, яка гласить, що «Без Бога ані до порога». Тож з Богом кожне діло починаймо і вперед до неба поступаймо.Амінь.
Категорія: Мої статті | Додав: muxasjyk (31/08/2013)
Переглядів: 266 | Теги: Проповідь на 10-ту неділю після П'я | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

Категорії розділу

Мої статті [255]

Пошук

Годиник

Рекомендуємо



Богословське віділення ЧНУ

Тернопільсько-Бучацька Єпархі

Недвірнянський Деканат

Наш Банер

Офіційний банер Рожнятівського деканату