Головна » Статті » Мої статті

Проповідь на 8-му неділю по Пятидесятниці.
            Коли Господь Ісус Христос разом із своїми учнями відійшов у пустинне місце за Ним пішло багато людей з найближчих сіл та міст. Вони залишили свої справи, забули про їжу. Всі ці люди насолоджувались від спілкування з Ісусом, слухаючи цікаві повчальні науки Учителя не замітили як пройшов швидко час. До цього часу Христос звершував свої чуда виключно над хворими та саме у цій розповіді святого апостола Матвія відкриває своє загальне благодіяння для всіх людей.

            Євангеліє говорить нам, що було там якихось п’ять тисяч чоловіків, а крім них ще жінки і діти. Судячи по сьогоднішнім міркам можна говорити, що свідками цього чудесного помноження хлібів було набагато більше людей. Якщо ми подивимось по нашим церквах на богослужіннях є жінок більше ніж чоловіків. Враховуючи ще те, що Ісус як подає Євангеліє, багато перед тим оздоровляв, то жінки на те місце брали з собою і своїх дітей. Тому коли нам скромно згадують про п’ять тисяч чоловіків, то жінок з дітьми було напевно не менше.



Насичення цих людей не було чудом ради чуда, але великим знаменням повноти влади та щедрості Ісуса, якою Він ділиться з усіма тими, хто шукає Бога. Напевно, що не ситості шукав єврейський народ у Бога, а доброго слова та поради. Вгамувавши велику потребу у цьому людей не забуває Господь і про земні речі. Бачимо, що це чудо було звершено пізно вечером, після того як люди наситившись духовною їжею – словом Божим, отримують іншу не менш приємну поживу. Слова Ісуса так зацікавили їх, що вони забули за все на світі і готові були бути з Ісусом день і ніч. Господь бачить, що після таких довгих наук важко буде людям повернутись додому, а тому дбає за них в такий цікавий спосіб через помноження хлібів та риби.

Цей випадок показує нам, що навчання Церкви Христа задовольняє не тільки духовні потреби, але й тілесні, дбаючи про спасіння душ також дбає про зовнішній добробут не тільки вказуючи на Царство Небесне, але влаштовує таким чином земне життя.

            «Шукайте перше Царство Боже та справедливість, а решта вам докладеться», - Мт.6.33 Ці слова Євангелії є надзвичайно актуальні для всіх нас, бо зовнішній світ так відволікає нас від тих вічних цінностей про які колись говорив Христос. Поза своєю щоденною працею ми постійно чогось прагнемо, добиваємось, а коли подивимось на ці всі речі з сторони, то вони виглядають примарними та й непотрібними. Нам потрібно розрізняти у житті, яка є різниця між людською похіттю та потребою, бо саме визначення цього допоможе розбиратись нам у нашій поведінці та вчинках. Бажання, (а радше похіть) жити краще, їсти та пити відволікає нас від Бога та навчання Святої Матері Церкви, бо заради досягнення такого життя людина йде на компроміс із своєю совістю, її вчинки не відповідають заповідям і така людина ще й до того дає згіршення іншим. Зовсім інша справа є з людиною , яка користає виключно із своїх потреб, коли вона веде помірковане життя, задовольняється їжею, яка просто підтримує її життя, щоб втамувати голод та спрагу. Одягається скромно розуміючи, що одяг повинен служити для того щоб прикрити свою наготу, «а маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені» 1Тим.6.8.

Отці Церкви говорять, щоби народ не залишався у даному випадку простим глядачем дає можливість усім отримати цей дар, робить їх учасниками цього чуда. Примноження хлібів було одним із тих кроків, які би мав робити майбутній Месія, Цар Ізраїля. Цей вчинок десь відповідав ментальності простого єврея, який постійно чув про ті справи з боку офіційної синагоги, в якій книжники та фарисеї описували, що буде робити Месія. Христос побачив цю не приховану радість простих людей, які готові були вже і зараз, щоби Він став провідником у їхньому народі. Тому Ісус наказує учням : «відплисти на той бік раніше від Нього», -Мт.14.22, а Сам почав переконувати людей, щоби вони залишили Його. Пригадуємо собі перед тим, як вийти на публічну проповідь Ісус перебував у пустині, де спокушував Спасителя диявол. Пропозиція перетворити камінь у хліб, зробила би Христа набагато швидше популярним у єврейському народі. Та Господь відкидає цю пропозицію, аргументуючи тим, що людина «не хлібом єдиним буде жити»,- Мт.4.4, даючи зрозуміти, що ми повинні керуватись у житті набагато вищими цінностями, а не якимись примітивними.

               Ще одним важливим моментом сьогоднішнього уривку Євангелії, є те, що у цій розповіді апостола Матвія вимальовується образ та будова Церкви. Христос у ній є її засновником та головою, святі апостоли – це поставленні духовні пастирі, які духовно опікуються своїми вірними, і найважливіша складова цієї структури є народ Божий. не випадково Ісус говорить в Євангелії « Ви дайте їм їсти», -Мт. 14.16. Сам бере хліб поблагословивши передає своїм учням – апостолам, а вони передають його людям. Буквально все це діє до тепер. На святій Тайній Вечері наказує Господь : «це творіть на Мій спомин». Це тому ми сьогодні називаємо нашу Церкву апостольською, бо вірні приймають усі дари в церкві через уповноважених урядом осіб, священиків, які приймають все від свого Небесного Владики.

              Ми у житті дуже часто нарікаємо на ріст цін, нестачі продуктів і т.д. і т.п. Отці церкви переконують нас, що ми маємо набагато більше від усіх, що є поза лоном Христової церкви. Ми маємо великий дар Святу Євхаристію, якою Господь насичує всіх, що до Нього приходять. Святий Іван Золотоустий говорить: «Шукайте те, що Боже, а людське наступить за цим легко». Скільки прикладів маємо з життя про те, що Господь дає спочатку тим, що просять Царства Божого, а попри ці великі дари дає і те, що потребуємо для свого життя. Приклад із життя ченців Києво-Печерської Лаври у часи настоятельства преподобного Теодосія Печерського, коли брати, що несуть послух на кухні повідомляють свого ігумена про брак продуктів, преподобний Теодосій , який постійно був зайнятий творенням молитви, запевняв, що Господь не залишить їх без їди. І справді сталось так. Один добродій за якийсь короткий час приніс для монастиря багато продуктів. Для тих хто дивився уважно фільм « Форпост» про велику харитативну діяльність о. Михайла Жара, якого президент В.Ющенко нагородив званням Герой України. В цьому фільмі згаданий отець ділиться історією, яка чимось подібна до попередньої. В один час вони з братією залишились також в подібній ситуації. Та бачимо Господь посилає їм добродія, який у скрутний час допомагає їм вижити та утримувати великий сиротинець. Про щось подібне я чув і від свого доброго приятеля, всім вам знайомого, о.Йосафата з монастиря Воплоченого Слова. Отець Йосафат розповідає, що подібно криза торкнулась і їхнього «Містечка Святого Миколая», в якому за допомогою сестер цього ж чину ведеться догляд та виховання дітей – сиріт, молодих матерів, які зі своїми маленькими дітьми перебувають в цій обителі, знайшовши там духовний та соціальний захист. Господь дбаючи про молитву сестер та отців монастиря знаходить для них теж добродія, який допоміг пережити ці всі випробування.

          Милосердя Боже безмежне! Щоби наситити своїх дітей Ісус переломлює хліб, який помножується в Його руках. Але прийшов час, коли бачить цього для людини є замало, тому вийшовши на Голгофту переломив Своє Пречисте Тіло – приніс жертву, щоб дарувати нам Хліб Вічного Життя. Просімо щоби Ласкавий Господь, як каже митрополит Антоній, який вчить нас бачити щодня ці чуда, через дії в природі, нашому здоров’ї і т.п. навчив цінувати Того, Хто це все дає нам, а також щоб ми навчились давати, дарувати своїм ближнім те, що так вони у житті потребують.                                   Амінь.
Категорія: Мої статті | Додав: muxasjyk (17/08/2013)
Переглядів: 396 | Теги: Проповідь на 8-му неділю по Пятидес | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0

Категорії розділу

Мої статті [253]

Пошук

Годиник

Рекомендуємо



Богословське віділення ЧНУ

Тернопільсько-Бучацька Єпархі

Недвірнянський Деканат

Наш Банер

Офіційний банер Рожнятівського деканату