Головна » Статті » Мої статті

Проповідь на Фомину неділю.

                              Що ж таке віра? Апостол Павло охарактеризував віру так: "Віра ж є здійснення очікуваного і упевненість в невидимому" (Євр. 11:1).

                      Сьогодні багато хто не вважає Ісуса Христа Богом, відкидаючи Його благодать і дар порятунку. Інші ж "християни" приймають Христа за Спасителя, але до кінця сумніваються в Його воскресінні.

                      Такий сумнів зародився в одного з учнів Христа, що став надалі одним з найревніших і невтомних апостолів. Мова піде про віру, породжену загадковим і неоднозначним сумнівом святого апостола Фоми.

                Перед нами відкривається одвічний конфлікт віри і знання. Фома, зажадавши доказів, не мав віри, він вимагав знання. Коли Господь повторно з’явився для запевнення Фоми, щоб той зміг власноручно відчувати Його поранене тіло, то невіруючий учень набув знання: своїми пальцями Фома відчув виразки від цвяхів на тілі Розіп'ятого, на власні очі побачив Воскреслого з мертвих. Невіруючий учень отримав у відчуттях реальне свідоцтво, засноване на досвіді, але те не було визнанням віри у Воскресіння Спасителя.

             І Господь, звертаючись до Фоми, немов наставляє його в тому, що вище знання, а разом з ним і повноту життя людина набуває через віру. При цьому Господь нічого не говорить про те, що віра і знання несумісні, що знання не потрібне людині, проте зв'язує блаженство не зі знанням, але з вірою: "Блаженні ті, що не бачили і повірили" (Ін. 20:29), тобто щасливі ті, хто вірує. А це означає, що саме віра вводить людину в повноту буття. Яким чином і чому віра сполучена з повнотою людського життя? Знання затверджується досвідом. Ми знаємо, тому що засновуємо свої висновки на свідоцтві людських почуттів: зір, слух, нюх, дотик, смак. Завдяки таким свідченням ми можемо судити про те, наскільки доведено буття явища або факту, що входять до складу нашого знання.

              Не випадково Господь зв'язує віру з блаженством і щастям. Тому що віра, на відміну від знань, дається людині не через відчуття і не в результаті логічних операцій розуму, але безпосередньо і через сукупність дії усіх духовних сил, властивих людській особистості.

              Повторимо чудові слова святителя митрополита Філарета (Дроздова): "Віра починається в розумі, хоча належить серцю". Це означає, що віра виражається і за допомогою розуму, і через людське серце. А людське серце - це сукупність усіх наших відчуттів. Поза сумнівом також присутність у феномені віри і вольового початку, бо без вольових зусиль, звичайно ж, неможливо повірити в те, що лежить межами досвіду. Значить, віра є результатом спрямованості і взаємодії усіх духовних сил людини: і розуму, і почуттів, і волі. І щось більше: у вірі, без сумніву, присутнє те, що називається інтуїцією, тобто особливою підсвідомою здатністю людини.

              Саме на вірі Господь засновує Свій зв'язок із людьми. Адже Він міг би обрати для цієї мети розум, волю, якісь інші людські якості. Але Він вкладає в основу Своїх стосунків із людиною саме віру, яка одна тільки здатна пробудити релігійне почуття, бо виявляє себе в сукупній дії усіх сил і здібностей людини.

                  Віра, безумовно — подвиг, в якому людина проявляє усю себе без залишку. У цьому сенсі віра є непорівнянна звичайним знанням, що вимагає куди менших духовних зусиль. Саме сповідання віри, в якому концентруються усі здібності і сили особи, реально сполучає людину з Богом.

І якщо уважніше вчитуватися в слова Євангелія, ми виявимо, що апостол Фома не вимагає для себе нічого особливого! Адже і Сам Ісус Христос, неодноразово з'являючись перед своїми учнями, доводить їм, що Він воскрес, виявляючи їм Свої рани від цвяхів. Апостол Фома відрізняється від своїх побратимів-апостолів тільки тим, що він, не побачивши цього доказу, сподівається особисто переконатися у диві, жде його і отримує його від Самого Христа.

                     Святий апостол Фома нагадує нам про ту працю, що чекає нас на всі наступні роки нашого життя. Він закликає нас відповідально і осмислено йти за Христом, жити в Христі, роздумувати про Христа, а не сліпо любити і вірити в Нього. Чесність віри є запорукою її достовірності, а справжня віра дійсно творить дива і наділяє кожного, навіть найнемічнішу людину, усіма іншими духовними талантами, але починати треба саме з цієї щирості і чесності, тієї самої щирості і чесності, з якої почав святий апостол Фома свій, часом здається нам не такий благочестивий, діалог із Христом.Амінь.

Категорія: Мої статті | Додав: muxasjyk (11/05/2013)
Переглядів: 439 | Теги: Проповідь на Фомину неділю. | Рейтинг: 1.0/2
Всього коментарів: 0

Категорії розділу

Мої статті [252]

Пошук

Годиник

Рекомендуємо



Богословське віділення ЧНУ

Тернопільсько-Бучацька Єпархі

Недвірнянський Деканат

Наш Банер

Офіційний банер Рожнятівського деканату