Одного разу до Iсуса Христа пiдiйшов один з юдейських начальникiв i запитав, що йому робити, щоб успадкувати вiчне життя. Господь сказав йому: "Заповiдi знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвiдчи, шануй батька твого i матiр твою". Вiн вiдповiв, що все це зберiгає i виконує з юностi своєї. Почувши це, Iсус Христос сказав йому: "Ще одного не вистачає тобi - все, що маєш, продай i роздай убогим i матимеш скарб на небесах, i йди слiдом за Мною". Але той, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. Iсус Христос, побачивши, що вiн засмутився, сказав: "Як тяжко тим, що мають багатство, увiйти в Царство Боже! Бо легше верблюдовi пройти крiзь вушко голки, нiж багатому ввiйти до Царства Божого!" Тi, що чули це, сказали: "То хто ж може спастися? Господь вiдповiв: "Неможливе для людей - можливе для Бога" (Лк. 18, 18-27).
Що ж це означає? Невже у Царство Боже лише один шлях - бiднiсть i убогiсть? Невже всiм нi про що не треба дбати або придбаного позбутися? Чи забороняє Господь взагалi матерiальнi блага? Хто ж потрапить у Царство Боже, якщо його будуть позбавленi всi, що мають багатство: адже кожен має щось iз матерiальних благ, живучи на землi? Мабуть, так розмiрковували тi, хто чув цi слова Христовi, i тому iз здивуванням запитали: "То хто ж може спастися?" Можливо, i тепер багато хто думає так.
Не слiд перекручувати слова Христа Спасителя, а треба розумiти їх правильно. Господь не сказав, що багатi не ввiйдуть у Царство Боже. Вiн Сам створив матерiальний свiт, посилає на землю дощ i тепло. Не тiльки вiд працi людей, а головним чином вiд Бога залежать врожаї, а значить - i земне багатство. Вiн створив у надрах землi золото, срiбло, залiзну руду, вугiлля, нафту, газ та iншi природнi багатства. Ми тепер добре знаємо, що саме вiд природних енергоносiїв у першу чергу залежить добробут людей. Бог створив людину з душею i тiлом, яке потребує для свого iснування хлiба насущного. Вiн навiть заповiв молитися так: "Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi".
Господь показав шлях до вiчного життя, загальний для всiх - багатих i бiдних, знатних i незнатних, великих i малих. Шлях до вiчного життя один - виконувати заповiдi Божi: не вбий, не перелюбствуй, не лжесвiдчи, не кради, шануй батька i матiр. Це є умови для входження в Царство Боже. Iнший шлях - порушення заповiдей Божих - неминуче веде до вiчних страждань. I багатi, i бiднi, не виконуючи заповiдей Божих, не будуть допущенi до Царства Божого.
Юдейський начальник, мабуть, виконував заповiдi Божi, i тому був недалеко вiд Царства Божого. Але серцевiдець Господь знав його духовну недугу - пристрасть до багатства. Можна мати багатство, але не мати в серцi пристрастi до нього. Для цього ж чоловiка багатство було iдолом, через що вiн не мiг любити нi ближнiх, нi Бога. Тому Господь сказав: "Не можете служити Боговi й мамонi". I це суща правда!
Пристрасть до багатства глибоко вкорiнюється в серцi людини i непомiтно пiдточує її духовне життя, як точить черв'як дерево. Люди, вiдданi пристрастi до багатства, бувають зовнiшньо благочестивими: моляться Богу, щоправда поверхово, не вiд серця, зберiгають зовнiшню цнотливiсть, виявляють поряднiсть щодо людей, якi їх оточують, вiдвертаються вiд неправди, лжесвiдчень i наклепiв; не вiдмовляються вiд благодiйництва, але не зi спiвстраждання до людей, а заради марнославства. Та коли таким людям потрiбно принести велику жертву, що вимагає самозречення, коли Божа правда примушує їх зруйнувати iдола, якому вони служили, якого плекали завжди, - тодi виявляється, що цi люди знаходяться пiд владою мамони, в мiцних руках користолюбства. Ось тодi, коли треба принести в жертву багатство, холоне любов i до Бога, i до ближнiх, вiчне життя перестає приваблювати багату людину. Тому Господь i сказав, що багатому тяжко ввiйти в Царство Боже. Але можливо.
В наш час з'явилось немало багатих людей. Вони всi рiзнi за духовним станом своєї душi. Однi з них вiруючi, пам'ятають, що це Господь послав їм багатство. Цi багатi люди будують храми Божi, допомагають знедоленим, пiдтримують культуру, пам'ятають про смерть i вiчне життя. Iншi правдами, а частiше - неправдами отримали багатство, забуваючи, що воно набуте працею всього народу. Цi багатiї, не маючи вiри в Бога, не тiльки не думають про вiчне життя, яке турбувало євангельського багатого юдея, але не виконують заповiдей Божих: не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не лжесвiдчи, шануй батька та матiр i люби ближнього свого, як самого себе (Лк. 19, 18-19). Заради багатства вони вбивають своїх супротивникiв або замовляють убивць. Вони провадять розпусне життя з любодiйцями, забуваючи про обiцяну дружинi вiрнiсть i даючи поганий приклад своїм дiтям. Вони крадуть, бо той спосiб, яким вони накопичують грошi, iнакше, як крадiжкою, не можна назвати. Вони лжесвiдчать на судах одне проти одного. Провадячи такий спосiб життя, хiба вони думають про любов до ближнiх? Звичайно, нi! Але їм варто нагадати слова Христа Спасителя, сказанi євангельському багачу: "Нерозумний! Цiєї ночi душу твою вiзьмуть у тебе, кому ж дiстанеться все, що ти наготував?" (Лк. 12, 20). "Бо життя людини не залежить вiд багатства" (Лк. 12, 15).
Треба покладати надiю не на багатство, що гине, а на Бога Живого (1 Тим. 6, 17). Багатство - корiнь усякого грiха i беззаконня.
Звичайно, цi слова не почують багатi, про яких iде мова. Але ви, дорогi браття i сестри, повиннi говорити про це, коли зустрiчаєтеся на своєму земному шляху з цими людьми, щоб вони не загинули навiки.
Тi, хто слухав слова Христа про те, що багатому тяжко ввiйти в Царство Боже, запитали: "То хто ж може спастися?" Господь вiдповiв: "Неможливе для людей - можливе для Бога". Це означає, що Бог може Своєю благодаттю пом'якшити i вилiкувати серце користолюбного багача. Вiн може просвiтлити духовнi очi, заслiпленi наживою; допомогти розуму переконливо уявити тлiннiсть i нiкчемнiсть земного багатства i красу та вiчнiсть духовних скарбiв, - i таким чином зробити неможливе можливим. Iсторiя християнства знає багато прикладiв, коли благодать Божа перероджувала людей, якi мали пристрасть до багатства.
Дорогi браття i сестри! Страшною i жахливою є пристрасть до багатства, а не саме багатство, не матерiальнi блага, що створив Бог. Ця пристрасть буває настiльки сильною, що вона унеможливлює успадкування блаженного вiчного життя. На пристрасть до наживи може хворiти i бiдна людина. Приклади можна знайти в життi.
Не будемо ж прикладати своє серце до багатства, а будемо виконувати заповiдi Божi, i тодi, за словами Христа Спасителя, i ми успадкуємо життя вiчне.
