Головна » Статті » Мої статті

Проповідь на пяту неділю Великого посту.

                                         Дорогі  брати й сестри!

            Я хотів би сердечно привітати вас із п'ятою неділею Великого посту. День цей особливий — ми згадуємо пам'ять святої преподобної Марії Єгипетської. Але міркування про її життя я б почав з того, що її життя ніяк не стосується, з того, про що Марія Єгипетська, можливо, ніколи й не думала. Я хотів би почати своє слово з констатації того факту, що наш час, відзначений багатьма досягненнями людського розуму, оголив дещо дуже істотне — справжню слабкість, тендітність людської особистості.

              Нашу епоху називають епохою криз, конфліктів. Справді, якщо пильно подивитися на весь рід людський, то скрізь можна побачити одне й те саме: наростання конфліктів, підвищення градуса взаємного неприйняття, готовність іти на радикальні дії заради досягнення своїх цілей. Конфлікти зі сфери ідеологічної, раціональної пересуваються у сферу людських почуттів, обростають ненавистю, злобою, а потім, що найстрашніше, переходять зі сфери почуттів у сферу людської волі, тобто саме в ту частину нашого внутрішнього буття, де приймаються рішення. Усім добре відомо, що особливою небезпекою сьогодні відзначені міжнаціональні та міжрелігійні конфлікти. Саме вони живлять, зокрема, відчайдушну поведінку тих, хто здатний вдатися до терору заради затвердження своєї «правди», своїх думок, свого способу життя.

              Але ж крім міжетнічних і міжрелігійних конфліктів є конфлікти соціальні. Як і в колишні часи, один з найважчих конфліктів — це протистояння між багатими й бідними, між наділеними владою і безвладними. Він приводив до важких проявів агресії — ми знаємо, що саме цей конфлікт, принаймні в Росії і Європі, найчастіше провокував революції та громадянські війни.

                 Але є сьогодні конфлікт також іншого роду — це конфлікт між чоловіком і дружиною, конфлікт у сім'ях, внаслідок чого не тільки викидаються на вулицю нещасні сироти за живих батьків, але й руйнується сам інститут сім'ї, який піддається осміянню, сарказму як нібито такий, що давно втратив свою актуальність. Цей сімейний конфлікт переростає у ще більш глибокий конфлікт між чоловіками й жінками, які якось намагаються налагодити свої відносини, але найчастіше ще тугіше зав'язують вузол проблем і пов'язаних з ними скорбот та інших тяжких обставин життя.

               Причому ж тут Марія Єгипетська? Дивно, але саме сьогодні, у день пам'яті Марії Єгипетської, належить читати невеликий уривок з послання до Галатів, де апостол Павел говорить про те, що закон був вихователем до Христа (Гал. 3:24). Апостол мав на увазі старозавітний закон, який виконував, на його думку, певну службову функцію: готував людей до Христа, але сам по собі врятувати не міг. Продовжуючи свою думку, апостол Павел говорить, що з явленням віри в Христа все змінилося, тому що ті, хто в Христа хрестився, у Христа зодягнулися (Гал. 3:27); а потім робить з цього твердження висновок, який має колосальне значення: «А тому в Христі Ісусі немає ні іудея, ні язичника, ні раба, ні вільного, ні чоловічого роду, ні жіночого, але все і у всьому — Христос» (Гал. 3:28). Тим самим апостол немов говорить нам, що ніякий закон нездатний врегулювати міжнаціональні відносини, чи то язичники, іудеї, кавказці, росіяни чи якісь інші племена і народи. Звертаючись до нас, він говорить, що ніякі закони не здатні врегулювати відносини рабів і вільних, або, стосовно до нашого життя, багатих, наділених владою, з тими, хто багатства й влади не має.

                Нарешті, зовсім дивне, але до глибини душі пронизливе величчю думки — твердження про те, що в Христі Ісусі немає ні чоловічої статі, ні жіночої. Апостол Павел не був настільки наївним, щоб стверджувати, що в Христі Ісусі губляться національні відмінності і весь світ перетворюється на певний конгломерат націй, позбавлених національної самосвідомості. Апостол Павел був далекий від того, щоб стверджувати, що в Христі Ісусі негайно впаде рабовласницький лад і всі раби отримають свободу. І вже менш за все він хотів сказати, що втрачається біологічна відмінність чоловічої і жіночої статі. Він стверджує дещо інше — що конфлікти, які виростають на міжнаціональній, соціальній, сімейній або навіть статевій основі, не можуть бути вирішені ніякими законами.

             А що ж закони? Їх що, не повинно бути? Звичайно, вони повинні бути. Більш того, необхідно докладати всіх знань, вмінь, історичного та сучасного досвіду, щоб писалися закони мудрі, які могли б регулювати людську поведінку. Але, повертаючись до слів апостола, нагадаємо: закон лише направляє дітей до Христа. Так і сучасні закони самі по собі, за буквою своєю, навіть за умови об'єктивного й чесного їх виконання, нездатні на онтологічній глибині буття розв'язати безліч конфліктів, які сьогодні руйнують людське життя. Усі ці конфлікти можуть бути розв'язані тільки у Христі Ісусі.

               Сьогоднішній день несе всім нам послання величезної внутрішньої сили. Він говорить нам про умовність, обмеженість, недосконалість будь-яких людських законів і будь-яких спроб через закон зробити людину благополучною. На прикладі святої преподобної Марії, силою вогнедишних слів апостола, нинішній день вчить нас, що ті, хто в Христа хрестився, у Христа й одягнувся, а якщо одягнувся, то в цьому одягненні у Христа долаються всі розлади світу цього, усі суперечності, усі конфлікти.

               Що ж робити нам, православним людям, які ясно розуміють, що слід чинити тільки так, а не інакше; що робити нам перед лицем світу, який або іронізує з приводу нашого послання, або відкидає його? Що робити нам, Церкві, що живе в XXI столітті, підвладній найнебезпечнішим і найбільш руйнівним діям світу цього? Нам залишається тільки одне — вдягатися у Христа. Не на словах — на ділі, віддаючи в рабство Його Божественному розуму і Його Божественній волі свій розум і свою волю, співрозпинаючись із Христом, а отже, підносячись над усім тим, що являють собою конфлікти та суєта світу цього. Підносячись не абстрактно, не з почуттям зарозумілості і прихованої гордині, а піднімаючись розумом до Того, у Кому ми знаходимо відання таємниці життя. І це відання дає нам можливість брати участь в улаштуванні життя сучасного суспільства так, щоб дійсно долалися конфлікти і щоб якомога більше людей зрозуміли, що означають слова апостола: «Ті, хто в Христа хрестився, в Христа зодягнувся». Алілуя, амінь.

Категорія: Мої статті | Додав: muxasjyk (19/04/2013)
Переглядів: 787 | Теги: Проповідь на пяту неділю Великого п | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

Категорії розділу

Мої статті [269]

Пошук

Годиник

Рекомендуємо



Богословське віділення ЧНУ

Тернопільсько-Бучацька Єпархі

Недвірнянський Деканат

Наш Банер

Офіційний банер Рожнятівського деканату