Головним змiстом Святого Письма є утвердження вiри. Першi люди згрiшили, тому що втратили вiру. До пришестя Христа Спасителя основним завданням старозавiтних патрiархiв, царiв i пророкiв було збереження в iзраїльському народi вiри у грядущого Спасителя свiту. Народився Син Божий, i всi Його проповiдi i вчинки були спрямованi на пробудження в людях вiри. Христос навчав, творив чудеса, щоб люди повiрили, що Вiн є Син Божий, Спаситель свiту. Коли Спаситель зцiляв вiд хвороб, повертав зiр слiпим, виганяв з людей бiсiв, воскрешав мертвих, Вiн завжди говорив: "Вiра твоя спасла тебе". Апостоли Христовi теж через свою проповiдь несли у свiт вiру Христову, яка врештi-решт змiнила свiтогляд Римської iмперiї, а пiзнiше i багатьох-багатьох iнших країн, у тому числi Київської Руси, нинiшньої України.
Без вiри людина не може жити на землi, залишаючись людиною. Не випадково завжди говорили i в наш час продовжують говорити, що кожна людина повинна у щось вiрити. Вiрили навiть у "свiтле майбутнє". У кожного своя вiра.
Свобода, якою надiлив Бог людину, дає їй можливiсть вiрити у що завгодно. Свобода призвела до виникнення багаточисленних релiгiй. I в наш час у кожнiй країнi iснує цiла гама релiгiйних конфесiй. Закони про свободу совiстi дозволяють у багатьох країнах свiту сповiдувати будь-яку релiгiю.
При всiй рiзноманiтностi релiгiй, iстинна вiра повинна бути лише одна. Чому? Тому що iснує тiльки один Бог. Богiв не може бути багато. Бо там, де iснує хоча б два боги, там немає жодного бога. Так само не може бути двох iстин. Iстина одна.
Iз цього виходить, що треба вiрити не взагалi, не в якесь "свiтле майбутнє" i не в оманливих богiв, якi в дiйсностi не є богами (як це було, наприклад, у Стародавнiй Грецiї). Люди вiрили у природу, у стихiї свiту цього, як-от сонце, вiтер, моря i рiки, вiрили в тварин - як у богiв. До речi, i сьогоднi багато хто, вiдмовившись вiд атеїзму, вiрить у сили природи (це колишнiй пантеїзм) або в щось надприродне, наприклад, у вищий розум. Сучасна людина готова повiрити у будь-що: в окультизм, в екстрасенсiв, у викликання духiв i тому подiбне. I нiяк не хоче повiрити в Єдиного Iстинного Бога, в Тройцi славимого. Свобода завела людей у хащi облудних релiгiйних вiрувань, якi вiдводять людину вiд Iстинного Бога.
Дехто запитує: яка рiзниця - в кого або у що вiрувати? Звичайно, рiзниця є, i суттєва рiзниця. Це так само, коли один вiрує у свiтло, а iнший - у темряву. Один визнає Єдиного Iстинного Бога, у Тройцi славимого, а iнший - неправдивих богiв, якi зовсiм не є богами.
Iстинна вiра спасає людей, а неправдива вiра духовно губить їх. Тiльки вiра в iстинного Бога Спасителя очищає людей вiд грiха, бо тiльки Бог має владу прощати грiхи. А неправдивi вiрування не приводять людей до справжньої духовностi. Подивiться навколо себе. В Українi iснує бiльш як 70 вiровизнань i релiгiй. А вiра повинна бути єдина.
Прихильники тих чи iнших вiрувань стверджують, що тiльки їхня вiра є iстинною. В дiйсностi iстинною вiрою може бути лише та, яку принiс на землю Син Божий, Господь наш Iсус Христос. Всi iншi вiрування неправдивi, бо вони не вiд Бога. Все, що ми спостерiгаємо доброго в iнших релiгiях i вiруваннях, це є результат природної духовної дiяльностi людини. Не треба забувати, що кожна людина носить у собi образ i подобу Божу i в силу цього може творити добро. А що стосується надприродних явищ, якi спостерiгаються у нашому життi, то це або справа диявола, або звичайний обман (як iсторiї з "прибульцями" чи шахраями-цiлителями), або результат дiї природних законiв, ще не вивчених людиною.
Для iстинної вiри, якої вимагав i вимагає вiд нас Господь Iсус Христос, характернi: перше - духовне очищення, тобто перемiна грiховного життя на благочестиве; i друге - чудеса, якi творили Спаситель i Його апостоли. Перемагати закони природи може тiльки один Бог, i нiхто iнший. Навiть коли творили чудеса апостоли та iншi святi, вони робили це не своєю власною силою, а силою Божественною. Тому Господь Iсус Христос, звертаючись до Своїх сучасникiв, говорив: "Коли не вiрите Менi, вiрте дiлам Моїм" (Iн. 10, 38). Цим Вiн хотiв пiдтвердити, що Його проповiдь вiд Бога i що Сам Вiн є Син Божий. I в наш час чудеса творяться тiльки в iстиннiй Церквi. Бо там, де є Христос, там iстинна Церква й iстинна вiра.
У протестантських Церквах чудес не буває. Вони навiть i чудеса Христовi намагаються пояснити природними явищами. I тим самим хочуть пiдкреслити, що Бог не творить їх i тепер, в сучасний перiод iсторiї Церкви. В католицькiй Церквi iнодi Господь являє чудеса, але вони не характернi для цiєї Церкви.
Господь сповна творив i творить чудеса у православнiй Церквi. Нам не треба наводити приклади: їх безлiч. Господь творить чудеса у православнiй Церквi i в наш час.
Справа полягає ось у чому. Для Бога не iснує час. Бог творив чудеса i ранiше, за часiв земного життя Iсуса Христа, творить їх i тепер. Але як тодi, так i тепер вiд людей вимагається та вiра, яка робить неможливе. Господь ясно сказав, що "якщо ви матимете вiру як зерно гiрчичне i скажете горi цiй: перейди звiдси туди, i вона перейде" (Мф. 17, 20). Цим Вiн засвiдчив, що Бог за вiрою людини може робити неможливе. Але вiруючому, як сказав Христос, усе можливе. Треба тiльки мати оту вiру як зерно гiрчичне. Якщо у когось вона тепер є, хай смiливо приступає до Бога i благає зцiлення вiд тiєї чи iншої хвороби. I буде так! А якщо вiри такої немає, то станеться те, що сталося з апостолами, коли вони не могли вигнати бiса iз бiснуватої людини. Коли апостоли запитали Христа, чому вони не могли зробити це, Господь сказав: через невiр'я ваше. I коли апостол Петро йшов по водах бурхливого моря, а потiм став тонути, Спаситель сказав Петровi: "Маловiрний, чому ти засумнiвався". Це свiдчить про те, що i в часи земного життя Iсуса Христа чудо не вiдбувалося лише тодi, коли не вистачало вiдповiдної вiри. Те саме стається i тепер. Хто має сильну вiру, той i в наш час зцiляється вiд невилiковних хвороб i очищається вiд грiхiв.
Людина, яка вiдчула смак iстинної вiри, уже нiколи не буде бiгати вiд однiєї вiри до iншої. "Хто скуштував солодкого, той не захоче гiркого". Це сказали посли св. князя Володимира пiсля того, як побачили славу Божу в соборi святої Софiї у Константинополi.
Дорогi браття i сестри! Будемо триматися православної вiри, бо вона є вiра апостольська, вiра отцiвська, вiра, що утвердила вселенну.
