Головна » Статті » Мої статті

Проповідь Високопреосвященного архієпископа Іларіона у 5-ту неділю Великого посту.
                                  В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Дорогі браття і сестри!

Ось і наближається до свого завершення Великий піст. Залишився лише один тиждень. Як ми знаємо, характер великопосного богослужіння налаштовує нас на головну справу нашого життя – покаяння.

І у п’яту неділю Великого посту, в день пам’яті преподобної Марії Єгипетської, Церква являє нам ще один приклад покаяння. Цим прикладом наче дає останню можливість тим, хто ще не почав поститись, бо наступна неділя вже буде мати характер урочистий. Вхід Господній у Єрусалим є великим двунадесятим святом, а наступна Страсна седмиця не буде вже мати покаяльного характеру, вся вона буде присвячена духовному переживанню останніх днів життя Спасителя на землі.

Звершуючи пам’ять преподобної Марії Єгипетської, Церква у її житії дає нам приклад, як ми повинні каятись у своїх гріхах. Житіє святої Марії Єгипетської є живим свідченням того, що люблячий Бог готовий простити кожній людині навіть найтяжчий і найбільший гріх, якщо вона принесе щире і сердечне покаяння.

Свята Марія Єгипетська жила у VI столітті в Олександрії. Вона була відомою у всьому місті тим, що була блудницею. 17 років свого молодого життя вона присвятила блуду і розпусті. Це відбувалося до тих пір, поки Господь не врозумив її наступним чином. Коли вона, одного разу, з паломниками хотіла увійти до єрусалимського Храму Господнього, то невидимою силою вона була зупинена, наче невидима рука Божа недопустила її переступити поріг Церкви. І ось, після чотирьох невдалих спроб пройти з притвору до храму, де знаходився Хрест Господній, вона із внутрішнім соромом відступила і встала в кутку притвору. Ось тут і торкнулась її серця Божественна благодать, вона вперше покаялась і заплакала, усвідомлюючи духовне падіння у своєму житті. І ось, піднявши очі, вона побачила перед собою ікону Божої Матері, і стала молитися перед нею, говорячи, що справедливо буде, якщо Божа Мати відкине її молитву, але народжений Нею Христос для того і прийшов у світ, щоб покликати грішників до покаяння. Тоді, під час цієї молитви, вона промовила слова, яким була вірна потім все своє життя: «Повели, щоб мені не був заборонений вхід до Церкви, і будь моєю заступницею перед Сином Твоїм, що я більше не оскверню свого тіла нечистотою блуда, але подивившись на Хресне Древо, відречусь від світу і його спокус і піду туди, куди Ти мені покажеш». І, переконавшись у милосерді Божої Матері, вона знову пройшла через двері, які раніше не могла пройти і ввійшла до храму. Там, вклонившись до землі, вона зі страхом і трепетом приложилася до Хреста Христового і зрозуміла, що Бог не відкине того, хто кається у своїх гріхах.

Чому Господь закликає нас до покаяння? Чому ж, якщо Він так любить нас, не приймає нас такими, якими ми є? Навіть у розмові з ближніми ми деколи говоримо, якщо ти любиш мене, то прийми мене таким, яким я є, з усіма моїми немочами і гріхами. Чому ж Господь не приймає нас з нашими брудними душами? Справа в тому, що вимагаючи, щоб Він був задоволений нами, якими ми є, ми вимагаємо, насправді, щоб Він перестав бути Богом, перестав бути Самим Собою, щоб Він відмовився від властивостей, які Йому притаманні по природі. І цими властивостями є святість, чистота і правда. Але, оскільки Він нас любить, то і вимагає щоб ми стали достойними Його любові. Йому не властиво ототожнювати нас і наші гріхи. Він нас любить як особистостей, але гріхи, пристрасті, які знаходяться в наших душах і оскверняють нас Він абсолютно не приймає і вимагає звільнитися від них, наче ці гріхи є не нашими, наче вони є зовсім чужими, невластивими для нас. І Господь закликає нас до покаяння і переміни життя.

Чому ж ми до кінця не можемо покаятись? Чому ж ми не можемо вчинити так, як вчинила преподобна Марія Єгипетська? Вона не просто сказала слова покаяння, не просто помолилась Богу про прощення своїх гріхів, а потім повернулась знову до попереднього життя. Ні. Вона з цього самого моменту повністю змінила своє життя. І ми маємо свідчення про її життя, як вона потім пішла до пустелі, де й прожила у стриманні, пості, молитвах і святості довгих 47 років.

Часто люди впадають у відчай через свої гріхи, втрачають надію на виправлення, думають, що Господь не допомагає їм. Начебто і просимо, і не отримуємо. Стараємось, прикладаємо зусилля і, в той же час, через певний момент часу падаємо і знову повертаємося до поперднього стану. Приклад преподобної Марії Єгипетської говорить нам про те, щоб ми не впадали у відчай, не засмучувались, тому що навіть найбільшого грішника Господь почує і допоможе йому, якщо він буде щиро каятись. Господь чує кожне наше прохання, йде разом з нами, тільки ми ліниві до молитви, непостійні, наше покаяння звершується лише в пориві емоцій, почуттів, які швидко зникають.

Існує такий образ – притча. Один праведник, проживши довге і благочестиве життя, зустрівся з Господом і Бог відкрив перед ним картину його життєвого шляху. І сказав йому Господь: «Ось дивись, я завжди був поруч з тобою». І побачив праведник берег моря і сліди на піску. Сліди свої і сліди Господа. Але у ті моменти життя, коли йому було особливо важко, коли на нього нападали скорботи, біди і спокуси, він побачив на березі лише одні сліди. І він запитав тоді у Бога: «Господи, чому, коли я потребував найбільше Твоєї допомоги, ти залишив мене?». «Я не залишив тебе – сказав Господь, – в той момент Я ніс тебе на руках».

Нехай не залише Господь і нас, нехай укріпить і підтримає нас у подвизі покаяння і за молитвами святої преподобної Марії Єгипетської сподобить Своїх Небесних благ. Амінь.


ІЛАРІОН,
архієпископ Рівненський і Острозький

Джерело: http://Церква.info
Категорія: Мої статті | Додав: muxasjyk (19/04/2013)
Переглядів: 137 | Теги: Проповідь Високопреосвященного архі | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0

Категорії розділу

Мої статті [254]

Пошук

Годиник

Рекомендуємо



Богословське віділення ЧНУ

Тернопільсько-Бучацька Єпархі

Недвірнянський Деканат

Наш Банер

Офіційний банер Рожнятівського деканату