(1 Кор. 11, 31-12,6; Мт. 13, 1-11). "Якщо не навернетесь, і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне". Дитяче будова серця зразкове. Діти, поки не розкрилися в них егоїстичні прагнення, - приклад наслідування. У дітей що бачимо? Віру повну, непідвладну, послух беззаперечне, любов щиру, безпіклування і спокій під покровом батьків, жвавість і свіжість життя, з рухливістю і бажанням навчаться і вдосконалюватися. Але Спаситель особливо означає одне їх властивість - смирення: "хто впокориться, як дитя, той найбільший у Царстві Небеснім". Бо коли незабаром є смиренність сьогодення, то і всі чесноти є. Воно тоді і є досконало, коли інші чесноти вже розквітли в серці і приходять в зрілість; воно вінець їх і покрив. Це таємниця життя духовного Христі Ісусі Господі нашім. Чим хто вище, тим смиренніше, бо він ясніше і відчутні бачить, що не він трудиться в преуспеяніі, а "благодать, яка в ньому"; і це є "міра віку виконання Христового". Бо головне у Христі Ісусі те, що Він "упокорив Себе, послушлів бувши навіть до смерті".

              (Мф. 14, 14-22). Перед чадним насиченням п'яти тисяч осіб, учні Господні хотіли, щоб народ був відпущений, але Господь сказав їм: "не потрібно їм іти, дайте ви їм їсти". Завчити це слово, і щоразу як ворог буде вселяти нам відмовити тому, хто просить, будемо говорити від імені Господа: "не потрібно їм іти, дайте ви їм їсти" - і дамо, що знайдеться під рукою. Багато відбиває ворог полювання добро, вселяючи, що хто просить може бути не варто, щоб йому подано було, а от же Господь розбирав достоїнства сидів при столі: всіх однаково пригостив, а, звичайно, не всі були однаково Йому віддані; були, може бути, і такі, які потім кричали: "Розіпни". Таким є і загальне Боже Провидіння про нас: "Він наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і неправедних" (Мф. 5, 45). Якби Господь допоміг нам хоч мало-мало бути милосердя, "як Отець наш небесний милосердний"!