В Радянські часи на замовлення комуністичної партії великими тиражами виходили книги та статті по антирелігійній пропаганді. Така література вражала перш за все своєю нечуваною відсталістю. В ній можна було знайти багато положень, висловлених в науці століття-півтора назад і потім рішуче відкинутих.

Чи Воскрес Христос? Це є ключовим запитанням усієї релігії, усієї філософії, всіх наук, котрі стосуються світогляду людини, адже людина воскреснути не може, воскреснути може лише Бог. Після декількох важливих відкриттів, факт Воскресіння визнав при кінці свого життя ніхто інший, як Фрідріх Енгельс. Ось що він говорить: « Новітні каппадокійські відкриття змушують змінити наш погляд на деякі численні, але важливі події світової історії. І те, що здавалось раніше достойним уваги лише міфологів, повинно буде змусити привернути увагу також і істориків. Нові документи, котрі покоряють скептиків своєю переконливістю, говорять на користь найбільшого з чудес в історії – про повернення до життя Того, Хто був лишений його на Голгофі». Правда, ці рядки ні разу не перекладались на російську мову, тому у творах Маркса і Енгельса не згадуються.Після кападокійських відкриттів слідував ще ряд відкриттів, ще більш важливих. Атеїстична література завжди зсилалась на відсутність свідчень про Воскресіння Христове. Як же ж в дійсності проглядається ця справа?

 Грек Гермидій займав офіційну посаду біографа правителя Юдеї. До самого розп’яття він вважав Христа обманщиком. Тому він за власною ініціативою відправився в ніч перед Воскресінням до гробу, сподіваючись переконатись в тому, що Христос не воскресне і Його тіло назавжди залишиться в землі. Але сталося інакше. Ось що він пише: «Наблизившись до гробу, ми побачили в світлі ранкової зорі сторожу біля гробу: дві людини сиділи, остальні лежали на землі, було дуже тихо. Ми йшли дуже повільно, і нас випередила сторожа, котра поспішала змінити ту, котра знаходилась там з вечора. Потім миттєво стало дуже світло. Ми не могли зрозуміти, звідки це світло. Але вскорі побачили, що воно виходить від сяючої хмари, що рухалася. Воно опустилось до гробу, і над землею там з’явилась Людина, Котра світилася. Потім почувся гуркіт грому, але не на небі, а на землі. Від цього гуркоту сторожа, котра там знаходилась, з переляку вскочила, а потім впала. В цей час до гробу справа від нас по стежині сходила жінка, і вона закричала : «Відкрилась! Відкрилась!», і в цей момент нам стало видно, що дійсно, дуже великий камінь, котрий був привалений до гробу, немов сам піднявся і відкрив гріб. Ми дуже злякались. Через деякий час світло над гробом зникло, стало тихо, як і раніше. Коли ми наблизились до гробу, виявилось, що там вже немає тіла похованої людини».

 Сірієць Ейшу, відомий лікар, наближений до Пилата, котрий його лікував, відносився до числа найбільш видатних людей свого часу. Найвідоміший медик і натураліст, котрий користувався широкою популярністю на Сході, а потім і в Римі, він написав твори, котрі склали цілу епоху в науці. Недаремно історики науки вважали, що він по праву займає місце як лікар поруч з Гіппократом, Цельсом, Галленом, а як анатом – поруч з Леонардо да Вінчі та Везалієм. Лише маловідома мова, на котрій він писав, завадили його визнанню. Далі важливим є те, при яких обставинах Ейшу спостерігав за описаним ним. За наказом Пилата він з вечора напередодні Воскресіння знаходився поблизу гробу з п’ятьма своїми помічниками, котрі завжди його супроводжували. Він же став свідком погребіння Христа. В суботу він двічі оглядав гріб, а ввечері, за наказом Пилата відправився сюди з помічниками і повинен був провести тут ніч. Знаючи про пророцтва відносно Воскресіння Христового, Ейшу і його помічники-медики цікавились цим з точки зору науки. Тому все, що пов’язане з Христом і Його смертю, вони щільно досліджували. В ніч перед Воскресінням вони чергували по черзі. З вечора його помічники лягли спати, але задовго до Воскресіння вже прокинулись і відновили спостереження за тим, що відбувається в природі.

 Ми всі лікарі, сторожа і решта, - пише Ейшу, - були здоровими, бадьорими, почували себе так, як завжди. В нас не було ніяких передчуттів. Ми цілком не вірили, що померлий може воскреснути. Але Він дійсно воскрес, і ми всі бачили це власними очима».

  Один з найвидатніших у світі знавців античності академік В.П.Вузескул говорив: «Воскресіння Христове підтверджено історичними даними з такою безсумнівністю, як існування Івана Грозного та Петра Великого. Якщо ж заперечувати Воскресіння Христове, то потрібно заперечувати (причому з більшим підтвердженням) існування Пилата, Юлія Цезаря, Нерона».

  Це лише невелика частина джерел, де говориться, що Христос дійсно воскрес. Для лаконічності можна навести такий ряд додаткових джерел: Епіфаній Африкан, Євсевій Єгипетський, Сардоній Панідор, Іполіт Македонянин, Амміон Олександрійський, Саббелі Грек, Ісаакій Єрусалимський, Костянтин Кирський та інші. Це лише ті, хто жив в час земного життя Господа нашого Ісуса Христа, причому знаходився в Єрусалимі або в безпосередній близкості від нього і став очевидцем самого факту Воскресіння Спасителя світу.

  Надзвичайно показово, що ряд свідчень ми знаходимо в єврейських авторів того часу, хоча цілком зрозуміло, що євреї схильні всіляко замовчувати факт Воскресіння Христового. Серед єврейських письменників того часу, котрі прямо говорять про Воскресіння Христове є такі надійні автори, як: Уріоа Гаміянин, Гапон Месопотамський, Шаербум-Отое, Ферман з Сарепти, Манакія-лікар, Навин, Міферкант. Міферкант, до-речі, був одним з членів Синедріону, являвся скарбником. Саме з його рук Іуда Іскаріотський отримав за зраду Спасителя 30 срібняків. Але коли після Воскресіння Христового серед іудеїв піднялась тривога, Міферкант був першим з членів Синедріону, котрі прибули на місце для розслідування факту Воскресіння Ісуса Христа. Він переконався, що Воскресіння відбулось. Йому довелося бути біля гробу Господнього майже перед самим моментом Воскресіння. Він прибув сюди для оплати сторожі, котра стояла біля гробу. Виплативши гроші, він пішов, а сторожа залишилась до кінця зміни. Але не встиг Міферкант далеко піти, як велетенський камінь був відкинутий невідомою силою. Повернувшись назад до гробу, Міферкант ще встиг побачити зникаюче сяйво над гробом. Все це описано ним в письмовому творі «Про правителів Палестини», котре належить до числа найбільш цінних і прадивих джерел з історії Палестини.

  В загальному, за підрахунками відомого знавця римської історичної літератури академіка Петушина, число надійних та авторитетних свідчень про Воскресіння Христове перевищує 210, а якщо врахувати ті історичні пам’ятники, котрі були виявлені після виходу його праці, то це число дорівнює 230.

                                                             Підготував:
прот.Сергій Лучанін,
кандидат богословських наук
член національної спілки журналістів України,
зав. кафедрою «Богослів’я» та
викладач Рівненської Духовної Семінарії,
настоятель Св.Воскресенської парафії
УПЦ КП м.Рівного (Новий Двір).