Ми можемо часом бачити, як християни, які носять постійно вервички чи хрести на грудях, а ведуть себе визиваючи. І дуже часто стороння людина бачить такі дії впадає в спокусу. Чому воно так є? Щоб краще зрозуміти, приведу невелику притчу.

Став вовк християнином, ходить і говорить всім:

— Простіть, благословіть.

Йде повз нього заєць, він йому:

— Привіт, заєць.

— Привіт, вовк.

— Ти, прости мене заєць, я тебе раніше кривдив, не правий був.

— Бог тебе простить, вовче.

Йде далі, назустріч йому гусак, вовк каже:

— Ти мене прости, гусак, я інколи не правий був, близьких твоїх кривдив.

Гусак йому:

— Ш-ш-ш.

Вовк йому каже:

— Гусак, ну ти не гнівайся, я все-таки каюся, прости мене, я тепер інший став.

А гусак знову:

— Ш-ш-ш.

Вовк взяв його і з’їв.

Йому кажуть:

— Ти що, вовк, ти ж християнином став? — а той:

— А чого він на святого шипить?

Так, а дійсно, чого він на святого шипить? З цієї притчі можна було би посміятися, але насправді не так смішно. Бо, як з вовка, хижого звіра, може бути добрий християнин? Особливо той ідеальний святий християнин якого ми собі його уявляємо. Тому дуже часто, ми можемо таких святих «вовків» бачити в Божому храмі. Якщо ви запитаєте: «Як їх побачити?» Відповідь дуже проста: «По їхнім вчинкам, ви їх пізнаєте».!