Я думаю, що ви всі зі мною погодитеся, коли скажу, що здоровій людині потрібно дуже багато всього. Я не буду все перераховувати, все чого хоче людина в житті, але просто скажу, що людські бажання безмежні. Та коли людина хвора, то людині нічого не миле. Хвора людина бажає тільки одного- здоров’я. Здоров’я є неоціненним даром, який даний нам Богом безкоштовно. Як людина відноситься до цього дару, даного нам Богом - здоров’я?

      В народі є поговірка: «Сніданок з’їж сам, обід розділи з другом, а вечерю віддай ворогові». Зазвичай людина вранці не має часу поснідати, в обід що-небудь вкине нашвидкоруч в рот, а вечором наганяє втрачене за день, і так наповнить шлунок, що ніч проходить в жахливих снах. Мало хто з нас може похвалитись: «Я достойно провів піст».  Піст не для Бога, а для нашого тіла, але ми навіть задля свого здоров’я не хочемо постити.

      Апостол Павло пише: «Заради свого шлунка випий трохи вина», - а часом людина, як добереться до вина, то на другий день не може підвести голови.

    Бажаючи копійку до копійки зложити, людина готова до різних підлостей:  обману, брехні, не виплатити зароблені гроші. Бажаючи комусь досолити, скільки собі нервів добряче зіпсуємо. А лікарі твердять, що 90% всіх хвороб від нервів. Нервуємось, заздримо, сердимось - грішимо і як результат - хворіємо. А як захворіємо, то вимагаємо від Бога - уздоровлення, допоможи і то негайно, а як допомога своєчасно не приходить від Бога, то готові і лукавому душу продати, аби лиш добитись свого.

      Апостол - євангелист Іван Богослов розповідає нам про одного такого чоловіка, що через свій прикрий характер захворів і тридцять вісім років лежав розбитий паралічем. І добрі люди принесли його в купальню в місто Єрусалим. В ту купальню час від часу навідувався Ангел Господній і порушував воду і хто перший влазив в ту воду, то зцілявся від своєї недуги.

      В тому місці, де небесне зустрічалось з земним, де духовне приходило до тілесного повинна була б панувати благодать Божа. Там повинно відбуватися все по-Божому. Наприклад: якщо там була жінка з немовлям, то їй повинні були б сказати: «Омий своє немовля в порушену Ангелом воду, нехай воно одужає, бо воно маленьке і не вміє терпіти, а ми зачекаємо». Одинокій хворій людині теж повинні сказати ці ж слова, бо нема кому за нею доглядати. Людині, якій заглянула смерть у вічі теж повинні були б сказати – ти скористайся цим Божим даром, а ми зачекаємо – але тут було навпаки, хто мав силу, той і отримував зцілення.

      Ангел, який з радістю летів допомогти людям в їхній біді бачив, що замість радості він приносить тільки ненависть. Бо один отримував зцілення, а решта озлоблювались. З ненавистю і заздрістю дивились вони на того, хто зцілювався. З сумом повертався ангел до Бога. «Господи, я не хочу йти в ту купальну до тих грішних людей», – просився Ангел у Бога. «Друже, ти роби свою справу, бо не за заслуги я даю зцілення тим грішникам, я проявляю своє милосердя і укріплюю віру в грішниках.»

      Того дня Ангел порушив воду і зцілений гордо ішов з купальні, оточений друзями, щоб вдома радісно відмітити зцілення. Бог Ісус Христос бачив ту гордість і водночас знав, що там у купальні є чоловік, який тридцять вісім років чекає свого зцілення. Змилосердившись, Ісус підходить до чоловіка і запитує: «Чи хочеш бути здоровим?» «Так, але я не маю людини, яка б всадила мене у воду і як порушується вода, хтось інший влазить у воду і отримує зцілення. Христос добре знає, хто перед ним, Ісусові стало жаль цього грішника і Він промовляє: «Встань, візьми постіль твою і іди».

      І що ж? Може присутні зраділи що хворий зцілився, може привітали нещасного: «Ти, так довго лежав хворим, а тепер зцілився»?. Навпаки, вони стали до нього чіплятись: «Ти чому постіль свою несеш? Адже сьогодні субота і цього не годиться робити».

      Щасливий чоловік не зважав на дорікання. І що ж він вчинив? Пішов до храму, щоб подякувати Богові за зцілення. А як поступаємо ми, коли отримуємо зцілення? Чи ідемо до храму і дякуємо Богові? Отримавши зцілення від Бога забуваємо подякувати, а зразу ж займаємось тими справами, через які отримали хворобу.

      Розслаблений зцілившись пішов до храму і там його зустрів Ісус Христос і застеріг: «Дивись, більше не гріши, щоб знов ти не захворів».

      І цими словами Христос застерігає всіх нас: всі ваші хвороби від нервів, бо заздримо, сердимось, ненавидимо, і, як результат цього, хворіємо. Отож, приймім науку Христа - і не грішім. І нехай воскреслий Спаситель зцілить наші рани, а ми принесімо йому подяку і більш не грішім, а радіймо і веселімось, бо Христос Воскрес.