Головна » Статті » Мої статті

Про вдячність.

                Ховард Келлі, підліток-сирота, був дуже бідний. Щоб заробити собі на хліб і на навчання, він розносив різні дрібні товари по домівках. Одного разу у нього в кишені не залишилося ні цента. Страждаючи від голоду, він вирішив зайти в найближчий будинок і попросити їжі. Йому було страшенно незручно, але коли він підійшов до будинку, ним опанувало почуття рішучості: відмовлять чи ні, але будь що буде. Він рішуче простягнув руку до дзвінка і кілька разів натиснув кнопку. Але коли двері відкрила молода і дуже красива дівчина, Ховард несподівано розгубився. Від недавньої впевненості не залишилося і сліду. Просто йому стало соромно просити у нею їжу. І тоді він, запинаючись від хвилювання, сказав:

     - Можна ... попросити у вас ... склянку води?

        Дівчина зрозуміла, що юнак голодний і принесла йому велику склянку молока. Ховард повільно випив його і запитав:

   - Скільки я вам винен?

   - Ви нічого мені не винні, - відповіла дівчина. - Моя мама вчила мене ніколи нічого не брати за добрі справи.

- У такому випадку - сердечно вам дякую! - Відповів він.

              Коли Ховард Келлі вийшов з її будинку, він відчував себе не тільки міцніше фізично, а й морально. Тепер він був упевнений: поки на світі є такі щедрі й добрі люди, все буде добре!

            Минуло багато років. І ось одного разу одна молода жінка, мешканка цього міста, серйозно захворіла. Місцеві лікарі не знали, що робити. Врешті-решт вони вирішили послати її у велике місто на обстеження до досвідчених фахівців.

                Серед запрошених на консультацію опинився і доктор Ховард Келлі. Коли він почув назву містечка, з якого приїхала ця жінка, його обличчя пожвавішало. Він зараз же піднявся і пішов до її палати. Жінка спала. Лікар тихо зайшов до палати і одразу ж упізнав її. Так, це була вона - та сама дівчина, яка колись почастувала його склянкою молока.

               Вивчивши історію її хвороби і дані результатів аналізів, лікар спохмурнів: «Вона приречена!» Доктор повернувся в свій кабінет і деякий час сидів мовчки, про щось розмірковуючи. Він думав про цю жінку, про своє безсилля допомогти їй, про несправедливість долі. Але чим більше він думав, тим твердішим ставав його погляд. Нарешті він схопився з крісла і сказав: «Ні, я зроблю все можливе і неможливе, щоб врятувати її!».

                З цього дня доктор Ховард Келлі приділяв пацієнтці особливу увагу. І от після майже восьми місяців довгої і наполегливої боротьби доктор Келлі здобув перемогу над страшною хворобою пацієнтки. Життя молодої жінки тепер було поза небезпекою.

            Доктор Келлі попросив бухгалтерію госпіталю підготувати йому рахунок за лікування. Коли йому принесли рахунок, сума, яку повинна була сплатити за своє лікування жінка, була величезна. І не дивно - її, можна сказати, забрали з того світу. Доктор Келлі подивився на рахунок, взяв ручку, щось написав внизу рахунку і попросив віднести рахунок до її палати.

          Отримавши рахунок, жінка боялася його розгорнути. Вона була впевнена, що все життя їй доведеться не покладаючи рук працювати, щоб його оплатити. Зрештою, пересиливши себе, вона відкрила рахунок. І перше, кинулося що їй в очі, був напис, зроблений рукою та розташовувалася прямо під рядком «Оплатити». Напис свідчив:

         «Повністю сплачено склянкою молока. Д-р Х. Келлі ».

                  Сльози радості навернулися на її очі, а серце до країв заповнилося теплотою і вдячністю.

Категорія: Мої статті | Додав: muxasjyk (16/12/2017)
Переглядів: 49 | Теги: Про вдячність. | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0

Категорії розділу

Мої статті [255]

Пошук

Годиник

Рекомендуємо



Богословське віділення ЧНУ

Тернопільсько-Бучацька Єпархі

Недвірнянський Деканат

Наш Банер

Офіційний банер Рожнятівського деканату