Дорогі браття і сестри! Євангельська розповідь від Іоанна про хресні страждання нашого Викупителя ще раз нас повертає до усвідомлення того, наскільки тяжким, жорстоким і неподвижним є гріх самої людини. З Хреста проливається Господом нашим до нас і Його Кров чесна, і Його Велика Любов до нас грішних. Характерною особливістю сьогоднішніх страсних читань є слова Спасителя, яких ми не знаходимо у євангелистів Матфея, Марка та Луки: "Після того Ісус, знаючи, що все уже звершилося, щоб справдилось Писання, говорить: пити! Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його. Коли ж Ісус, спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух” (Ін. 19, 28-30). Слово: "Звершилось!”, сказане Христом тут якесь особливе, онтологічне. Звершилось!Закінчилася земна проповідь Христа Спасителя. Голгофська жертва за наше викуплення від гріха також звершилась. Бог Отець так полюбив світ, нас з вами, що віддав Сина Свого Єдинородного, і цей Син звершив Свою місію. На Хресті Він переміг. Він взяв на Себе наші гріхи і Воскресінням Своїм із мертвих подолав смерть. Тому і взиваємо ми: "Радуйся, переможцю пекла і смерті!”.А що ж особисто ми? Цими словами Спасителя ми тільки повинні задовільнитись, слухаючи свідчення святого Іоанна Богослова. Чи від нас Христос потребує якихось дій?Христос прийшов закликати нас до покаяння. І слово "звершилось” – це також своєрідний заклик, "бо ж коли ми каємось, – каже преподобний Єфрем Сирин, – то це є також жертовник Божий, тому що ті, хто згрішив, умилостивляють покаянням Бога. В церкві, ті хто каються, стають ієреями, тому що самих себе приносять в жертву Богові”. Отже, кожний із нас, підійшовши до сповіді і розкаявшись у своїх гріхах, може сказати також "звершилось”. Тільки співрозмірність цього слова буде не зовсім відповідати тому слову, яке виголосив на Хресті Спаситель. І хай навіть так. Адже ми несемо не такий хрест у житті, як Христос Спаситель. Він наш Бог, а ми його діти.У дні духовної весни майже кожна проповідь у храмах наших торкається покаяння. Ця тема є наріжною для цих святих і спасительних днів. Але наскільки ми проникаємось цим покаянням, чи дослухаємось ми до цього слова? Чи це слово торкається кожного із нас?Багатьом помисел нерідко навіює: "Ти ще молодий, у старості покаєшся”. "Горе тому, хто говорить: "Поки насолоджуся плоттю, а в старості покаюся, – каже преподобний Єфрем Сирин, – тому що, подібно до сіті, зненацька накриє його смерть і очікування його загине”.Не розслабляй себе довготерпінням Божим і не май такого наміру, назавжди віддаватися задоволенням житейським. Не кажи: "Поки ще насолоджуся любов’ю, поки буду користуватися молодістю, а потім ще прийде до мене покаяння. Покаюся завтра”. Даремні такі розмірковування, марні помисли твоєї волі, поганим радником слугує для тебе твоя похіть. Ти говориш: "Сьогодні згрішу, а завтра покаюся”. Чи ти можеш бути господарем завтрішнього дня? Якщо ти поміркуєш, то побачиш, що ти не є господарем навіть і сьогоднішнього дня. Ось одна частина сьогоднішнього дня вже минула, а інша ще попереду. Та – вже не твоя, і ця – поки що не твоя. Ти говориш: "Сьогодні я скористаюсь задоволенням, а завтра покаюся”. Те, що в твоїх руках – ти віддаєш задоволенню, а те, що не твоє – покаянню? Отже візьми до уваги, – каже святитель Іоан Золотоустий, – мою пораду: сьогоднішній день віддай покаянню, а для гріха не залишай навіть і завтрашнього”.Будемо прислухатися, дорогі браття і сестри, до порад великого святителя і візьмемо для себе за приклад старозавітній епізод із гордим царем Навуходоносором, який прогнівив Бога, побачив уві сні великий дуб, образ своєї висоти і раптом почув голос: "Зрубайте це дерево” (Дан. 4, 11). Святий пророк Даниїл, розгадуючи, сказав, що на ньому, Навуходоносорі, повинен справдитися цей сон і порадив йому викупити гріхи свої правдою, а беззаконня – милосердям до бідних. "Ось чим може продовжитися мир твій” (Дан. 4, 24). Як бачите він сказав: "Може продовжиться мир царя Навуходоносора, може милостиня його буде прийнята Господом”. Якщо навіть пророк не міг знати чи будуть прийняті добрі діла царя, то що говорити, і що діяти тоді нам? Як ми можемо бути певні, що нашу милостиню у старості прийме Бог, і що ми сподобимось прощення гріхів. Творіть, поки є день, допоки ми здорові і ще в стані все усвідомлювати. Коли ж нахилиться день життя до заходу, і відвідає нас смертна ніч і будемо знемагати і духом, і тілом, тоді що ми зможемо зробити доброго, окрім того, що будемо шукати в немочах спокою. Тоді будемо собі говорити: "Немає сил у мене ходити до храму”. І все як у тій байці Крилова: "Лето красное пропела”.Отже, пам’ятаймо, що Господь чекає нас зараз для покаяння. Щоб звершилось і в нас те до чого ми покликані в цьому земному житті, бо приходить ніч, коли ніхто не може нічого робити, каже Сам Господь (Ін, 9, 4)."Отже, згадай, звідки ти впав, і покайся, і твори перші діла; а якщо не так, скоро прийду до тебе, і зрушу світильник твій з місця його, якщо не покаєшся” (Одкр. 2, 4). Амінь! Димитрій Митрополит Львівський і Сокальський
