Головна » Статті » Мої статті

Проповідь на неділю Святих Праотців.
                  В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

                           Дорогi браття i сестри!
     Один чоловiк справляв велику вечерю i запросив багатьох. Коли настав час вечерi, вiн послав свого раба сказати запрошеним: "Iдiть, бо все вже готове". I почали всi запрошенi, нiби змовившись, вибачатися. Перший сказав: "Я купив землю i менi треба пiти й оглянути її, прошу тебе, вибач менi". Другий сказав: "Я купив п'ять пар волiв та йду випробовувати їх; прошу тебе, вибач менi". Третiй сказав: "Я одружився i через те не можу прийти". Повернувшись, раб доповiв про це своєму господаревi. Тодi, розгнiвавшись, господар дому сказав своєму рабу: "Пiди швидше на вулицi й провулки мiста, i приведи сюди вбогих, калiк, слiпих i кривих". I сказав раб своєму господаревi: "Господарю, зроблено все як ти велiв, i ще є мiсце". Господар сказав рабу: "Пiди на дороги i загороди й умовляй всiх прийти, щоб наповнився дiм мiй. Бо кажу вам, що нiхто з тих запрошених не покуштує моєї вечерi". Закiнчив Господь Iсуса Христос Свою притчу словами: "Багато званих, та мало обраних" (Лк. 14, 16-24).

Ця притча, насамперед, стосується юдейського народу. Вiн зберiгав вiру в iстинного Бога i Спасителя, Який мав прийти. Iншi народи не мали правдивої вiри, поклонялися рiзним так званим богам: i сонцю, i тваринам, i людям, i iдолам. Тому Господь образно назвав їх убогими, калiками, слiпими i кривими. Вони дiйсно були такими - духовно вбогими. Хiба можна назвати духовно зрячою людину, яка поклонялася дерев'янiй статуї i називала її богом?

Пiд вечерею треба розумiти Царство Боже. На судi у Пилата Iсус Христос сказав, що Його Царство не вiд свiту цього. Воно є духовне Царство i знаходиться всерединi людини, тобто в серцi. А юдеї чекали не духовного Царства, а земного. Тому запрошенi на вечерю вiдмовилися через турботи про земнi справи: один купив землю, другий придбав волiв, третiй одружився. Юдеї добровiльно обрали земне благополуччя, матерiальнi блага, вiдмовившись вiд духовних цiнностей. Вони обрали тимчасове, те, що сьогоднi є, а завтра його вже немає. Приходить смерть, i людина залишає все, що вона придбала.

В притчi сказано, що господар розгнiвався, коли дiзнався, що запрошенi вiдмовилися. Вiн готував вечерю, трудився, робив усе, щоб гостi були задоволенi, радiли i насолоджувалися благами вечерi.

Господь наш Iсус Христос приготував для всiх нас Царство блаженства. Про нього ап. Павло (якому Господь показав це Царство, коли пiднiс апостола до третього неба) сказав, що i око не бачило, i вухо не чуло, i на серце нiкому не приходило те, що Господь приготував тим, хто вiрує в Нього i любить Його.

Ми, як i юдеї, не усвiдомлюємо розумом i серцем, яким великим подвигом Син Божий здобув для людей це блаженне Царство. Творець всесвiту народився в печерi, де знаходилися тварини, не мав де прихилити голову на землi, смиренно терпiв усi негаразди життя. Йому не вiрили, хоч Вiн творив дiла, якi людина не може чинити, Його називали богохульником, Вiн витерпiв страшнi душевнi й фiзичнi муки, помер на хрестi i воскрес iз мертвих, спас нас вiд грiха i смертi - i таким незбагненним подвигом приготував для людства Царство Боже, Царство вiчної слави й блаженства.

А юдеї вiдмовилися вiд цього Царства. Хiба вiд такої нерозумної дiї можна не розгнiватися? З цiєї причини Господь сказав, що вiднiметься вiд них (юдеїв) Царство Боже i дасться тим, хто приносить плоди його (Див.: Мф. 21, 43).

Вечеря не залишилася безлюдною. Господар покликав iнших: убогих, калiк, слiпих i кривих. Цi знедоленi люди означають язичницькi народи, в тому числi й наш народ, який, наче той слiпець, кланявся iдолам Перуну, Волоху та iншим лжебогам. Наш великий князь Володимир теж ревно поклонявся iдолам. Господь, щоб виявити духовну слiпоту князя, послав йому й тiлесну слiпоту. Пiсля цього Христос Спаситель покликав його i разом з ним наш народ у Царство Боже, iншими словами - навернув до християнства. Так само сталось i з iншими народами, до яких Господь послав Своїх рабiв - апостолiв, що проповiдували серед них Євангелiє Христове i закликали їх прийти на вечерю Господню. Тi послухали апостолiв i прийшли на вечерю, прийнявши християнство.

Таким чином, вечеря Господня наповнилась i продовжує наповнюватися християнами всiх народiв. Процес покликання до Царства Божого продовжується, i вiн буде тривати до другого славного Христового пришестя. Тодi настане повнота покликаних у Царство Боже, i сини Царства, тобто всi, хто вiдкинув заклик Христа, пiдуть у пiтьму непроглядну на муки вiчнi, а праведники - в життя вiчне (Див.: Мф. 8, 12, 25, 46).

Процес наповнення Царства Божого - вечерi Христової - продовжується. Господь закликає до нього i через Святе Писання, i через проповiдь, i через богослужiння, i через християнське мистецтво, i через церковну музику, через єпископiв та пастирiв Церкви. Христос i Сам стоїть бiля дверей серця i рiзноманiтними засобами стукає в них i закликає до Себе у Своє Царство.

Але, на превеликий жаль, як тодi юдеї, так i тепер християни, що прийняли хрещення i стали формально синами Царства, вiдмовляються вiд Царства Божого, вiд вечерi Господньої. Причини - тi ж самi: пiклування про земне життя, грошi, не воли - так машини, сiм'я, робота. Усiм займаються християни, окрiм Царства Божого. Вони регулярно на богослужiння не ходять, бо тяжко стояти, приходять тiльки посвятити паски, взяти святої води, освятити плоди i зiлля, з'являються у храмi, коли треба охрестити дитину або вiдслужити панахиду по померлому. Вдома вони не моляться, Святе Писання i духовну лiтературу не читають. Ось таких християн багато. Це про них сказав Господь: "Багато покликаних". I все ж Христос продовжує кликати i стукати. Буває, Господь так постукає в серце хворобою, смертю рiдних i близьких або якоюсь iншою бiдою, що вся душа тремтить. Тодi вже людина забуває i про грошi, i про всiлякi матерiальнi блага й iде за покликом Бога. I слава Богу, що хоч таким шляхом люди приходять до Царства Божого. Не хочуть iти здоровi й задоволенi земними благами, так iдуть убогi, калiки, слiпi й кривi.

Як правдиво звучать слова Христа Спасителя: "Багато званих, та мало обраних" (Лк. 14, 24). Ви, дорогi браття i сестри, що маєте глибоку вiру, вiдвiдуєте храм Божий, молитесь вдома, чините добрi дiла i терпите всiлякi скорботи, - блаженнi, бо це про вас сказав Господь: "Мало обраних". Ви обранi Богом для Царства Божого. Ви не вiдмовилися вiд вечерi Господньої. Колись Христос сказав апостолам: "Не радiйте тому, що бiси вам пiдкоряються, а радiйте тому, що iмена вашi написанi на небесах". Радiймо й ми надiєю, що й ми належимо до обраних i що iмена нашi написанi в книзi життя. Богу нашому слава на вiки вiкiв.

                                                                             Амiнь!
Категорія: Мої статті | Додав: muxasjyk (26/12/2013)
Переглядів: 494 | Теги: Проповідь на неділю Святих Праотців | Рейтинг: 4.0/2
Всього коментарів: 0

Категорії розділу

Мої статті [253]

Пошук

Годиник

Рекомендуємо



Богословське віділення ЧНУ

Тернопільсько-Бучацька Єпархі

Недвірнянський Деканат

Наш Банер

Офіційний банер Рожнятівського деканату