Недалеко від Оливної гори Христос  послав  до ближнього села Вифанії двох учнів, кажучи: " Ідіть до цього села; при вході в нього знайдете прив'язану ослицю з ослям, на яке ще ніхто не сідав. Відв'яжіть її і приведіть до мене, а якщо вас хтось спитає, для чого відв'язуєте, то скажете, що Господь потребує".

     Учні пішли, привели ослятко, поклали на нього верхню одежу з себе і посадили Ісуса. І коли Він, оточений учнями, їхав на осляті в Єрусалим, люди збігалися і вітали Ісуса: одні з них стелили свою одежу по дорозі, інші обрізали пальмові гілки, несли перед ним і кидали на дорогу. А як був близько вже до спуску з Оливної гори, почали його учні і люди, що йшли за ним, сильним голосом хвалити Його за всі чуда, що бачили, викрикуючи: "Осанна, тобто слава. Синові Давидовому! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє! Осанна во вишніх!" Присутні там фарисеї сердились і говорили Ісусові: "Учителю, заборони їм так говорити". Він же відповів: "Коли вони замовкнуть, говоритиме  каміння". Прийшовши до Єрусалиму, Ісус, зліз з осляти, подався до церкви. І люди раділи, і по всій церкві лунали хвалебні пісні. І діти кричали: "Осанна Сину Давидовому!" Це ще більше гнівило фарисеїв, вони сварили дітей, а Ісусові говорили: "Чи чуєш, що вони викрикують?" А Ісус відповів їм: "Атож, хіба ви ніколи не читали: устами дітей та немовлят ти вчинив собі похвалу".

     Про це все розповідає нам святе Євангеліє в сьогоднішню неділю, а церква на пам'ять про цей день благословить вербові гілки і роздає їх православним християнам, щоб і вони, як люди єрусалимські, приймали і вітали свого Спасителя. Але для чого був такий урочистий в'їзд Христа до Єрусалиму? Для того, щоб сповнилось пророцтво Старого Завіту, слова пророка Захарії ? "Не бійся дочко Сіонська,це Цар твій іде на молодім ослі"

     Уже в самому пророцтві Захаріїнім обіцяється якась дивна подія. Бо хто б міг сподіватися, щоб який-небудь цар, повертаючись з війни до столиці, урочисто в'їздив у місто на осляті, народженому від яремної робочої ослиці? І якщо б з'явився хтось так з іменем царя, то чи приймали б його з такою щирою радістю, вітали б так урочисто, а не посміхом і зневагою? Як прийшло Захарії на думку провіщати урочистий в'їзд і радісне прийняття Царя, що сів на ослятко, сина під'яремної. Як могло здійснитись таке передбачення, збутись таке пророцтво? Захарія не міг чогось такого пророкувати і пророцтво те не могло здійснитись інакше, як тільки незвичайним, самим Богом обдуманим способом. Юдеї самі визнають, що пророцтво Захарії про тихого, лагідного Царя стосується Месії, Спасителя, тобто Христа, хоча Спасителя в лагідному Ісусові вони не вбачають.

     Та коли в самому пророцтві Захарії можна побачити незвичайність події, ним передбачуваної, то в самій події ще більше чудесного, навіть Божественного.

      Коли який цар має урочисто в'їжджати до свого стольного міста, то попередньо відбуваються приготування до цього. Та у Господа нашого нічого не бачимо до самого в'їзду Його у Єрусалим. Вчора, як каже Євангеліє, Ісус Христос вечеряв у Витанії, де раніше воскресив Лазаря, а при помазанні Його ніг миром давав розпорядження щодо свого похорону. Сьогодні вранці прямує Ісус до Єрусалиму, супроводжуваний учнями, як і в інші дні. "Пішов попереду, - пише святий Лука, - простуючи вгору до Єрусалиму."

       І ще не видно ніяких приготувань, ніхто і не думає про Його царський в'їзд. Несподівано починається приготування, та зараз і закінчується. "І сталося, - каже Євангеліє. Не доходячи до села Витфагії, недалеко від самого Єрусалима, дає Ісус несподіваний наказ - привести йому осля, на якому ніхто не сидів." Погляньте, браття християни, як воістину Божественно діє наш Божественний Цар! Він бачить пророцтво, бачить і час, коли воно має збутися, він позирає своїм всевидящим оком, і потрібне зразу знаходиться. Не менш дивно, і як воно взято. "Відв'язавши, приведіть до мене", - мовив Ісус двом Учням. Це веління могло стурбувати учнів, видима його непристойність брати щось чуже могло викликати непослух учнів, їх втечу і відречення від Господа, а тоді б діло не зробилося і пророцтво не здійснилося. Та Божественне видіння нашого Царя і тут передбачило готовність учнів, а Божественна Його влада над їхніми серцями охоронила їх від спротиву. І послані учні взяли та привели осля, не знаючи чиє, а господар осляти дав його, не знаючи для чого. Тим часом народ, ніким не скликаний, вийшов назустріч Ісусові, пройнятий щирою радістю. Замість прикрас, стелить Йому свою одежу, замість царських Знамен і зброї, бере гілки з дерев і кидає під ноги, Йому, тихому, лагідному Царю, що їде на осляті, якого людська рука ще не привчала до ніякого тягаря. Воістину це сталося, як каже Євангеліє, щоб збулося сказане пророком".

     А тепер побачимо у самій цій події пророцтво ще давнішої події.

     Як блискавка, відкривається над Єрусалимом царство небесне і, як блискавка, щезає в темряві. Ще тільки збирається народ, щоб вийти назустріч праведному Царю-Спасителю, а вже неправда замишляє погибель Його. Ще діти від повноти почуттів своїх вигукують в церкві, а архієреї і книжники вже обурюються і не можуть стримати свій гнів і обурення. Сьогодні говорять дочці Сіонській: "Це Цар твій іде до тебе, а через декілька днів та сама дочка Сіонська, тобто народ єрусалимський, кричить: "Ми не маємо Царя". І сам той Цар відречеться такого царства: "Царство моє,- скаже Він, — не від цього світу. Сьогодні кричать радісно: "Осанна Синові Давидовому, а незадовго будуть кричати: "Розіпни Його!" То для чого був такий урочистий і разом з тим такий короткий в'їзд Христа до Єрусалиму? На це відповідаю, повторюючи слова Євангелія: "Це все сталося, щоб збулося сказане пророком." Коли тут сам Бог говорить і сам Бог діє, то необхідно, щоб з того всього вийшло якесь правдиве добро, а не саме миттєве явище. З цього видно, що в слові цього дня ховається якась таємниця. Цю таємницю викладає нам святий Іоан Златоуст.

     Вхід Господній в Єрусалим був провіщенням і передбаченням майбутнього Його царства, яке ще мало настати. Царство Його - не Єрусалим, який незабаром буде зруйнований, ні земля Юдейська, яка буде незабаром спустошена, тільки церква, яку не переможуть ворота пекла. Ослиця і осля, на яке сідає Христос для царського свого в'їзду, означають юдеїв і поган, над якими Він прийшов духовно царювати. Ослиця, яка ходила в ярмі, - це образ юдеїв, що довго носили на своїх шиях ярмо закону Мойсеєвого, яке потрібно було змінити на ярмо Христове солодке і тягар Його легкий. Осля, ще не привчене до ярма, означає поган, що не знали закону. Апостоли без всякої перешкоди беруть ослицю і її осля, тобто підпорядковують Христовому царству юдеїв і поган. Ісус Христос сідає на осля, а ослиця йде за ним, тобто спершу навернуться до того царства погани, а потім і юдеї. Несвідомі і дикі погани швидше просвітляться наукою і зм'якнуть за приписами Христової віри. Стелять одежу під ноги цареві, тобто все своє віддають Йому як Його послідовники. Діти приймають і прославляють Царя – це серця щирі і невинні, як у дітей, приймають Христа вірою, прославляють Його любов’ю. Так ми бачимо здіснення пророцтва Захарії, і тим здійсненням був в'їзд Христа в Єрусалим, але і сам цей в'їзд був пророцтвом, здійсненням якого є Боже царство. Церква Христова.

      Дорогі християни! Якщо кимось із нас хоче послужитись Господь, будьмо ж, не вагаючись, слухняними, як були його учні, послані по осля. А як бажає чого від нас, то даймо Йому без суперечки, як той незнайомий господар на саме ім'я Господнє віддав свою власність - ослицю з ослям. Якщо хтось до сьогодні і жив за велінням свого серця, то від сьогодні нехай віддасться під ярмо Христове. Якщо хто думає, що досі виконував закон Божий, нехай іде за Христом, щоб бути досконалим. Нарешті всі ми, як ті діти ізраїльські, покличемо серцем щирим: "Осанна Сину Давидовому! Хочемо, щоб царював над нами повіки!" Амінь.