В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі браття і сестри, сьогодні весь християнський світ урочисто і радісно святкує день світлої кончини Божої Матері. Хоча і здається, що святкується подія сумна, сповнена сліз, бо тут ми зустрічаємося зі смертю, однак свята Церква одягнена нині в одежу урочистості, радіє і торжествує і нас до того закликає. Чому ж ми сьогодні, в день Успіння Божої Матері, повинні радіти? – Тому, що одне вже слово "успіння” показує, що смерть Божої Матері була незвичайна. Це був ніби сон, за яким скоро послідувало радісне пробудження.
За кілька днів до успіння Пресвятої Діви явився Архангел Гавриїл зі звісткою про швидкий відхід Її з цього життя. Сповнена глибокої віри в життя майбутнє, вічно блаженне життя, Вона приймає цю звістку не зі страхом і смутком, а з почуттям найживішої радості і найбільшої подяки Богу. У той же час всемогутня сила Божа з усього всесвіту збирає в Єрусалим апостолів, щоб вони віддали Богоматері честь і поховали Її. У самий же час кончини надзвичайне світло осяває храмину Пресвятої Діви і у відкритому небі присутні бачать Самого Господа Слави з Ангелами і святими, що сходить на зустріч Своєї Матері. Апостол Фома, за особливим Божим влаштувавнням, з’являється після поховання Пречистої, бажає поклонитися Їй, гріб заради нього відкривають, але тіла Богоматері в ньому вже не знаходять …
У такій дивній кончині Преблагословенної Діви Марії, до утіхи всіх християн, особливо урочисто проявилися сила і велич Господа нашого Ісуса Христа, Який смертю Своєю і Воскресінням поламав жало смерті і з страшною і болісною учинив її для вірних Своїх послідовників радісною і блаженною.
До пришестя Христа на землю смерть була дуже страшна для людини, тому що вона викрадала її, як лютий звір свою здобич, безповоротно, і не було ніяких засобів, щоб позбутися від неї, бо гріх царював над людьми. Але після з’явлення Господа у плоті і здобутої Ним над гріхом і смертю перемоги, жах смерті зник, вона зробилася ніби мирним сном, після якого настане радісний ранок загального Воскресіння. У міру того як кожен з нас перемагає ще живий у нас гріх, зникає і страх смерті, так що тріумфуючі переможці гріха з радістю зустрічають її і вже не вмирають, а точно засипають покійним сном. Найбільш очевидний приклад торжества над смертю ми бачимо нині в Успінні Пречистої Діви Марії. Вона схилилася до гробу тільки для короткочасного відпочинку. За Божою Матір’ю ми бачимо Апостолів, мучеників і всіх святих, що зустрічали смерть з радістю, як найбільшого друга, який натомість скороминучих благ цього світу, його скорбот і нещасть дарує їм вічне блаженство.
Свята Церква старається і в нас поселити таку ж безстрашність до смерті, переконуючи нас проганяти страх поступовим викоріненням у собі гріхів, і своїх померлих називає покійними, тобто ніби заснулими, тому що Безсмертне життя в майбутньому настільки безсумнівне для християнина, що він і воістину дивиться на смерть тільки як на сон.
