Преподобний Олексій, чоловік Божий, народився у Римі від знатних і    благочестивих      батьків. Батько його Євфіміан був сенатором. Він відрізнявся душевною добротою, був милосердний до хворих і стражденних, щодня влаштовував у себе вдома три столи: для сиріт і вдів, для подорожніх і для жебраків. У Євфіміана і дружини його Аглаїди довго не було дітей, і це затьмарювало їхнє щастя. Але благочестива Аглаїда не залишала надії - і почув її Бог, і послав їм сина. Батько назвав немовля Олексій (у перекладі з грецького «захисник»). Святий Олексій ріс здоровою дитиною, добре і старанно вчився. Коли ж він досяг повноліття, Євфіміан і Аглаїда вирішили його одружити. Вони вибрали для сина дівчину царської крові, дуже красиву і багату. Залишившись після весілля наодинці з молодою дружиною, святий Олексій віддав їй свій золотий перстень і поясну пряжку зі словами: «Збережи це, і нехай буде між тобою і мною Господь, аж поки не відновить нас Своєю благодаттю». Потім він вийшов із шлюбного спокою і тієї ж ночі залишив рідну домівку. Сівши на корабель, що відпливає на Схід, юнак прибув до Лаодикії Сірійської. Тут він пристав до погоничів ослів і дістався з ними до міста Едесси, де зберігався Нерукотворний образ Господа, відображений на плащаниці. Роздавши залишки майна, юнак одягнувся у лахміття і став просити милостиню в притворі храму Пресвятої Богородиці. Щонеділі причащався він Святих Христових Тайн. Ночами Олексій не спав і молився. Споживав він тільки хліб і воду.

  Двадцять століть тому у євреїв та язичників хрест був знаряддям кари, предметом сорому й жаху. Не було кари боліснішої і ганебнішої, ніж хресна. Їй піддавали найвідчайдушніших розбійників і збурювачів суспільного спокою; засудити злочинця на хресну кару, означало позбавити нещасного ймення людини, піддати його загальному презирству, – таким було значення хреста в древньому світі. Чим же є хрест тепер у християн? Він є знаряддям спасіння, предметом благоговійного шанування для всіх. Разом з апостолом Павлом може говорити кожен християнин: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Гал. 6, 14).